Треба буде, іди і дзвони
у безмежні простори затишку,
Наче в дзвони: - Уже наступає!-
вчини колотнечу, -
натходить зненацька зима!
просто сказати "не можна"
не можна одним реченням
навіть аналого-вим телефоном
десь крізь поля телеграфних дерев
не надходить сигнал...
як вартова вежа
існуєш у цій реальності
привязаний до неї пуповинним канатиком
відмітаючи підозру що вона
відпустила тебе головою до долу
вже після самого народження
тобі вже 20,30,40
а ти досі летиш
у просторі між небом і землею
Мамо, мамо, загойдай мене.
Колисай мене у велетенському маятнику
між опорами мосту
Але чи хтось із нас подумав
вистрибуючи у світ з цього банджиджампінгу
що в кінці пуповина нятягнеться і обірветься?
маємо іще на це час у польоті.

а ще про місію польотів на зорельоті. знайти щось нове, таке що змінить життя на краще і принесе людям щастя... і ніхто не знає що то має бути... і ще... люди і без того проживуть...

вОТЬ...
сьогодні ми придумали багато про Юлю Хтося і Щура...
ФІ про вибух зверх нової.
і про пошуки пса і кільця юпітера і
новий всесвіт буде називатись щур і всі там будуть щуритись..а ще нову тафталогію я забула...
може хтось памятає, люди?
а ще про Юлю і Хтося в метро і ескалатор і пагано ходити і чекати так пізно...
ось
і я кажу, Шандрук, давай писати книжку...одну на двох.
а закінчуватись все буде про символізм тотторо і смерть... і про шнурівки останнє в житті про які не думали, коли їх зранку завязували.

http://lvivrem.org.ua/index.html
такий простий... але... там све пахне як у Львові...
моя слабкість... інколи легше уявити, що цього міста не існує...

мій перший малюнок у фотошопі. присвячується Шандруку. Дякувати Спонсорам Кіо.

По кількості б у реченні можна дзнатись про міру сумнівності сказаного.
Більше б всього б в житті, я б хотіла б... десь так.
сумніваюсь, що задумане здійсниться.

я все більше і більше приймаю твою життєву позицію... принаймі, я її ідентифікую як твою...
вона виглядає як зручна...і як бажана...
і взагалі, ти молодець... бо вмієш і знаєш як правильно.
я б теж так хотіла б вміти...

цікаво...за що я так люблю Дереша?
певно, за його суто чоловічий погляд на життя...
ну бо він суто ч о л о в і ч и й...
стандартнй для мого чоловічого оточення...
і ще він легко мені йде.

судячи із того, як змінились мої улюблені кольори, я вагітна...
і з кожним місяцем все вагітніше, і вагітніше...
а чи не файно..?

это новый вид допросов...когда очень громко на ухо гавкает собака...

Сегодня с Махи Аинти создавали миры....
целых 5.
для заселения выбрали один...
потом дам ссылку для путешественников...

я становлюсь смелее
я обживаю нору.
вылезут клочья шерсти
четче проявят запах

где-то по коридору
ты пробежишь быстрее
чем заигравшийся ветер
мягки упругие лапы

я начинаю верить
каждый из нас проснется
выйдет из зимней спячки
утром протрет глаза

станет немного сильнее
лисий голос ребячий
будет копать не землю
будет рыть небеса

и в прошлогоднем снеге
мягко меняя шкуру
также слабо надеясь
так же встречая во сне

тени из диких прерий
спячу но не забуду
лисьи усы на морде
рыжие мысли во мне

бу... хочу чогось. бажано впасти в продуктивний транс...

мені хочеться запросити когось на чай, чи каву, кудись у найзатишніший куточок міста...
Місто - воно абстрактне... це такий неймовірний простір, де кожному є куточок...
так ось, запросити на щось гаряче і ніжно обійняти.
так було не раз) але чомусь саме зараз такий настрій.
треба зробити свічку, щоб вона пахла цим настроєм. і кожен раз, перед тим, к пити із кимось чай, запалювати її, щоб мати собі в нагоді це щире жиле у животі.
і ще. друзі - я вас лю))))

люблю живопис і фізиків, які перетягаючи речі його знаходять, бо вони роблять плямк-плямк, бо на живопис дають забагато часу...

я люблю.
блукати лісом.
знаходити цікаве. а саме грибочки, листочки, калюжки, сліди, лисячі нори.
кидатись листям.
вищати.
лежати догори дригом на землі і дивитись на верхівки дерев.
людей, які мене ЗНАЮТЬ.
грати в ігри.
чути запах.
м"які яблука.
я люблю коли легко бути собою.

ну... експеримент. дано: я, собака, 4 маршрутки, 2 години часу.
питання: чи доїдемо ми до дачі?

оказывается это просто удобная для меня система координат - один друг женской расы, другой - мужской.
они могут разному научить, разное посоветовать, с ними по разному интересно, а когда они вместе - с ними интересно и весело вдвойне.
просто это мой формат. а другие это воспринимают криво) значит их проблемы. и еще. дружба, как пиво.
главное не мешать с водкой)
спасибо вам, мои дорогие)

Поклик зірок.Починаємо ранок з будильника
Швидко їмо не сідаючи навіть за стіл
Руки що нас обіймали у снах стерильних
Тануть туманом в буденному шурхоті слів

Ми біжимо по життю і стикаємось носом
Бачимо вигини звуки і запахи чуємо
Та лиш на дотик сприймаєм наскільки відносно
Наша реальність і мрії чужі корелюють

Скоро Господь приготує нову підбірку
З наших поразок кохань смертей і досягнень
Кожен із нас по завершенню стане зіркою
Точкою стане ввійде у тісні плеяди

Буде стикатися промінням ловити іони
Тихо дзвеніти допоки зітруться обличча
Люди ж готові будуть скоритись законам
Щоб досягнути чогось, бо зірки їх кличуть…